Не дивлячись на жодні кризи, на планеті є меншість, яка продовжує багатіти. Тим часом більшість все тугіше затягує паски. Хвиля протестів, що унаслідок такого становища прокотилася світом, змушує світову бізнес-еліту визнавати (принаймні, на словах), що модель споживацького суспільства, початково сконструйована стосовно розвинутих країн Заходу, але швидко вподобана громадянами усього світу, тріщить по швах. Адже вона стикнулася з суворими реаліями найбільш масштабної фінансової кризи сучасності.

Але ж іще Жан Бордійяр у соціально-філософській праці "Суспільство споживання. Його міфи та структури", написаній у 1970 році - якраз на початку формування цього самого міфу - говорив, що розглядає споживацтво як ланцюгову психологічну реакцію. Вона спрямовується сучасною магією, природа якої - підсвідома.

Протягом останніх трьох років монетарні власті та окремі економічні гуру безпорадно намагаються пояснити народу, як же так сталось, що затишний світ Середзем’я в одну мить перетворився на Мордор. З огляду на це хочеться згадати слова К. Маркса, класична праця якого, схоже, знову перетворюється на актуальний макроекономічний тренд: "Капіталізм - "не твердий кристал", а організм, здатний до перетворень. І він постійно перебуває у процесі перетворення". Що, власне, й намагаються довести (насамперед, самим собі), більше двох з половиною тисяч політиків, бізнесменів, вчених, та сорок президентів і прем’єр-міністрів, які зібралися у Давосі.

Наївно було б очікувати, що на форумі в Давосі пролунають які-небудь конкретні пропозиції про реформування сучасної соціально-економічної моделі. Адже Всесвітній економічний форум, як цілком справедливо вказала в своїй промові канцлер Німеччини Ангела Меркель - це привід переосмислити те, що відбувається, зокрема, в єврозоні - у межах глобальної економіки. А після цього глибокодумно визнати, що "…структурні реформи, які ведуть до створення робочих місць, мають велике значення". Та хто б, власне, сумнівався...

Останнім часом стає усе очевиднішим, що люди втомилися від порожних розмов. Вони щиро не розуміють, чому марнотратність еліт повинна важким тягарем лягати на плечі громадян. Корте до останнього часу й знати не знали про те, що таке похідні фінансові інструменти, і чому розширення спредів якихось там CDS привело їхні країни, які ще недавно жили у достатку, на межу банкрутства.

Людям потрібен новий міф. Яким він буде - поки що, здається, ніхто не знає. Головне у цій справі - не переборщити. Адже, як казав ще один майстер афоризму - сер Вінстон Черчилль: "Вроджена вада капіталізму - нерівний поділ благ; вроджена чеснота соціалізму - рівний поділ вбогості".