Тут братани готуються мудохать нову партію м'яса, шо їм поставляють їх жадниє і хітриє промоутери. М'ясо, як ми звикли, не дуже якісне – чи сори, чи мормєкі, і ачковать за Віталіка з Володькой нівиходить.

Дивимося спокійно, серце не скочить. Джаст бізнес. Наше всьо не понесуть з ринга беспамєті в кровях-соплях. Майне даменунд херен, дас іст німецький бокс. Лузєр відомий наперед, і всі тіко прідвкушають, як його втопче у гівно черговий ісполняющій абязаності Зіґфріда. Зер гут, Витали! Мольодєц, Вольодья!

А я, коли стаю свідком нового триумфа волі братів Кличко, всігда прігадую Гєнку Лєніна. Лєнін міг би навалять Кличкам будь здоров. Але не став би. Гєнка був добрий.

Вапщє незрозуміло, звідки візьметься агресія у людини, яка здєцтва сильніша за будь кого і яку ніабіжають батьки. Гєнку любили всі, і він, лосяра здоровезний, всюди ходив із тихою либою – ашо?

Це ми, мєлочь чєловєчєская, з'ясовували і мірялися, таїли і мстилися, заздрили і доказували. А Гєнкє шо: конкурентів нема, бальшой і красівий. І браніпоїзд Гєна аставался весь час на запасному путі.

Була у нас така Лєнка, справжня лялечка і неприступна мрія всієї пєнісоносної частини школи – від  маленьких дрочерів до старого завуча, шо хтиво облизувався на Лєнкіну попу.  А стоїло нічаянно нагрянуть любові до Лєнкі з боку Гєнкі, куди подівалісь їйо гордість і прідубіждєніє.  

Лєнка для понту пару днів ходила неприступна, а вскорі Гєнка отримав погрімуху Лєнін. Не було в нього панятія про ніщасну любов.

Після школи, як водиться, всі роз'їхались, а Гєнка с Лєнкой залишились в наших їбєнях та одружились. Совєтска власть плюс еліктріфікація панімногу давали увєрєность у завтрашнєм днє, і чіво ото дьоргатся з насіжених мєст.

Аж тут настал капець Совєтам. Приїзжаю якось додому, а мені кажуть:

- А ти знаєш, шо Лєнін – бандіт?

Лєнка запіліла Гєнку за біздєніж'я і той пішов до Карабаса. Карабас робив гроші із воздуха і пріабщіл Гєнку за їво убідітєльну зовнішність. Робота нічіжола: заходи до кого скажуть і мольча улибайся. Заходить отакойо – воно ж страшно. І так нормально пішло, сталі Лєнка з Гєнкой поживать і добра наживать.

Аж поки іншого разу мені кажуть:

- Гєнка шось той…

А Гєнка просто перестав тянуть либу. Враз. Ваапщє. Какрабас патіхому кудись скоро сдриснув.

Шо там вийшло – нізнає ніхто. Чи то Гєнка побачив шось такеє на роботі у Карабаса, чи то сам зробив – ніхто нізнає. Але враз Гєнка став похмурим згорбленим чолов'ягою. Жлоб да жлоб, хіба шо розмір нестандарт. І став він алкоголізірувать організм такімі  ударними темпамі, шо за рік став як тінь. Лєнка, как положіно, скоро їво кінула, і помер Гєнка вже нє Лєніним.

Якшо ви, янголятка, не зрозуміли про шо та історія, то пишу адкритим текстом: про невдалу монєтізацію природних качіств одного дуже гарного пацана. Бо людина гарна, а вріміна – гамно.

Жилаю нових пабєд раз щотлівим аж до хітрожопості Кличкам. Живі – і слава богу. Політічєскіє нинчє, дас іст україніше політік: удар, родіна опасностє, то-сьо.

А  Лєніна, сука, нівєрньош.